Головна » 2013»Березень»26 » Сценарій свята « Шевченко - наш. Він для усіх століть…»
17:37
Сценарій свята « Шевченко - наш. Він для усіх століть…»
Сценарій свята « Шевченко - наш. Він для усіх століть…» ( Образ Тараса Шевченка у творах поетів Вінниччини)
В. М. Корнійчук , смт. Муровані Курилівці
Мета : показати значимість постаті Кобзаря для всього людства; розвивати творчі здібності учнів,поглибити знання з краєзнавства; виховувати повагу і шану до велета України – Т. Г. Шевченка
Святково прикрашена зала: у центрі портрет Т. Г. Шевченка,обрамлений вишитим рушником, віночок з різнокольоровими стрічками, виставка «Кобзарів» різних років видання, учнівські літературні газети та ілюстрації до творів, книги письменників про Великого Кобзаря, проектор, презентація «Життєва дорога Тараса Шевченка». Епіграф : Кобзарю! Знов до тебе я приходжу, бо ти для мене совість і закон. Л. Костенко Вступне слово вчителя. Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково : щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко - велика і невмируща слава українського народу. У його особі український народ ніби об’єднав найкращі сили й обрав співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум’яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.
Ведучий Шевченко - наш. Він для усіх століть, Він - як Ісус Христос для України . Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть, І з цим вогнем виходьте із руїни. Ведуча І стане вам певніше на душі, Засвітиться вона душею в храмі. Його слова - освячені ножі, Вони болять народові, як рани. Ведучий Шевченків біль. Він протинає нас. І гнівом вибухає в кожнім слові. І крізь віки іде сумний Тарас Предтечею в терновому вінкові. Ведуча Шевченко починається не з горя, Шевченко - уявіть собі! – не з горя, Шевченко – уявіть собі – з любові Правдиво, як із березня весна.
Ведучий Життя його – пекельник не позаздрить - Таїть в собі для світу таємницю. Як з березня у березень дорога, З весни у весну незворотний шлях.
Ведуча. Так, саме навесні прийшов у світ цей геній людства, « щоб всіх од сну нас розбудить» . Усім вам відомо, що 9 березня 1814 року в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкащина) народився Тарас Григорович Шевченко. Родина була не з бідних : батько знав грамоту, чумакував, стельмахував. Усі день і ніч працювали, щоб і ненависну панщину відробити, і себе прогодувати. Ведучий. Тарас був четвертою дитиною в сім’ї. Він виростав пустотливим, допитливим і мрійливим хлопцем. Хлопчику було лише 9 років, коли померла його мати. Через два роки не стало й батька. Життя Тараса , його братів і сестер стало нестерпним. Шевченко потрапив до сільської школи , де вчителем був дяк, «носити воду школярам». Він наймитував у дяка й одночасно вчився. Гірким було те навчання, гірким було його дитинство.
Учень 1 В оцій землі лежить проста кріпачка, Що їй вклоняється і наш суворий час. Приходять всі. Та хто ще так заплаче, Як плакав тут колись малий Тарас? Учень 2 Світило сонце, та світило іншим, Світило сонце - сироту пекло. І западало зерном гнівних віршів В дитяче серце страдницьке село. Учень 3 Чи не відтоді сліз було замало? Померла мати. З-за високих хмар, Здавалося , лице її зринало, Як із Тараса виростав маляр.
Ведуча. Мандруючи Тарасовими шляхами, зупинимося в холодних казематах Петропавлівської фортеці, де утримували Шевченка до остаточного винесення вироку. За вікном - хоча примарна , але воля. На душі - пекучий біль і світлий сум, а в серці – віра у власну непохитність.
Ведучий. Десять довгих років життя поета забрала солдатчина , обшуки, знущання. А найголовніше – заборона писати й малювати – те, заради чого жив поет.
Учень 4 Забрали олівця. Папір забрали. Здається, уже гірше не бува. Краще б на горло ви мене скарали! А ви ж у мене вкрали всі слова… Учень 5 …Мовчати…Ні!...Це не моя стихія; Боротись – так боротись. До кінця! Терпіти буду. А мовчать – не вмію… О, дайте хоч огризок олівця!
Учень читає вірш К. Копичинської « Монолог Шевченка»
Учень 6 Дивився гнівно, зболено Тарас, Проти царя пішов, проти цариці. Не мертвих, а престольних на той час, Хіба ж таке коли кому проститься? Учень 7 Страждав Шевченко у неволі, Та не скорився грізній долі. Він і в кайданах на царя Спалив обух вогнем пера! Учень 8 Моя пречиста зоре, освіти Казармову печаль хоч тимчасово. Високістю своєю освяти Моє трудне і страдне моє слово. Учень 9 Літа снігів у душу намели, У крем’янющі спресувавши плити, Напитися б гарячої смоли, Щоб кригу, кригу тільки розтопити.
Ведуча. Не схаменулася Шевченкова муза, яка вже привела його до цих казематів! Звідти, з-за грат, лине на батьківщину голос митця, сповнений болем і тугою. Ні, не особисте становище хвилювало поета : невсипущими думками линув до України. Ведучий Мов отче наш , повторюю для себе Твої слова, що вийшли із-за грат. Раніше ти до мене сходив з неба, А нині завітав, неначе брат. Ведуча Лиха нам доля випала, Тарасе: За слово - тіло вмурували в мур. Тож хай слова живуть не для окраси, Нехай живуть, мов колос після бур.
Учениця читає вірш А. Бортняка « Сльози Шевченка»
Учень 10 Не малюйте Шевченка сумним! Не малюйте із поглядом грізним! Як з живим привітайтеся з ним. І читайте, читайте допізна.
Учень 11 Я не раз так стрічалася з ним. Він уміє в полоні тримати. Своїм словом високо святим Він дарує уяву багату.
Читає мати «Кобзаря», Читає стиха і поволі Про гайдамаків, про тополю…
Учень читає вірш Н.Гнатюк «Читає мати «Кобзаря»»
Учень 1 Давно було – іще малим Уперше плакав я над ним, Над «Кобзарем», де Залізняк, Ярема й Гонта…А козак Устав похилий із могили І в степ пішов блідий, безсилий. Учень 2 Де безталанна Катерина Брела по полю в хуртовину, Де на чужині рядовий Солдат томився молодий. Ведучий. Безперечно, Шевченко - духовний символ України, наш великий сучасник. До нових і нових поколінь він приходить разом із усвідомленням ними дійсності. Із дитячих літ, неначе святе писання, убираємо ми в душу його полум’яні пророчі рядки. Великий Кобзар і сьогодні незримо присутній у нашому житті, звертається до нас усіх зі своїми безсмертними думами. Ведуча Вдивляючись в поетову судьбу Із кожним роком глибше і пильніше, Я думаю : а що, коли б він був Всього лише художником, не більше?
Учень 3 Домалювався б і до нагород, До визнання, бо ж хист мав величезний. Але ж за ним стояв його народ. Німі раби стояли за Шевченком. Учень 4 За них сказав. За нас усіх сказав. Сказав за всі прийдешні покоління. Його свята апостольська сльоза Пропалює чорнобильське каміння. Учень 5 Якби мовчав… Та не гнівив… Та малював…То мав би й нагороди… То був би тільки дзеркалом доби, А став душею рідного народу.
Учень 6 Якби ми вчились, так, як треба, Як напоумував Тарас, То наша доля-розтелепа Вже б не зітхала б: «От халепа!» Була б удатною якраз.
Звучить запис пісні «Заповіт» Т.Шевченка Учень 7 Заповів поет нам жити «В сім’ї вольній, новій», А ще «волю окропити Ворожою кров’ю» Учень 8 Ми кайдани розірвали, Та їх треба зняти. Але й цього ще замало, В повний зріст щоб стати.
Учень 9 Хай кожен з нас подумає собі: «А що ж бо я зробив для України? Чи я горю, страждаю в боротьбі, Чи повзаю по-рабськи на колінах? Учень 10 А що ж бо я? І відкіля мій рід? Чи я не осквернив свойого роду?» Лице Тарасове на тій сумній зорі, Яка зійшла з тривог мого народу.
Ведучий. Український народ свято вшановує пам’ять свого безсмертного пророка, поета. Кожного року ми відзначаємо Шевченківські дні. Линуть над світом вірші та пісні, написані Шевченком. А його величний образ постає у нових ліричних творах поетів. Звисока споглядає Тарас на свою Україну. Бо безсмертна слава народного поета – патріота. Учень 11 Ступаю там, де кожна порошина Вогненний дух поета зберегла, Де бронзою висвічує вершина Крутого, планетарного чола. Учень 1 Стоїть Шевченко на Чернечій- До неба глобусом чоло. Здушив сіряк широкі плечі – Ніяк не вивільнить крило. Учень 2 Зійди, наш Батьку,з п’єдесталу! Розкрий народові вуста! Його так довго розпинали, Що не зійде ніяк з хреста. Учень 3 Прости нас, Батьку, Світоче й Пророче, До тебе йдем у щирім каятті, Бо ми ж таки добра Вкраїні хочем, Бо неможливо жить у розбратті. Учень 4 Пошли нам ,Отче,мудрості й снаги, А в душах світлі помисли нести. Прости за все, Тарасе дорогий, Пророче,Батьку, Світоче, прости!
Учень читає напам’ять вірш «Кобзареві сліди» П. Перебийноса
Заключне слово вчителя Свого національного поета Тараса Шевченка народ називає Генієм. У переддень 200-ї річниці від дня народження поета ми промовляємо найкращі слова вдячності та намагаємося глибше розкрити його талант найвищого ступеня. У чому ж феномен цього світового митця? Чому майже через півторастоліття після його смерті твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі? Актуальність Шевченка не в тому, що він порушив великі й вічні питання або дав нам відповідь на них. Кожне покоління має самостійно шукати відповіді на питання, поставлені часом. Сьогодні ми повертаємось обличчям до загальнолюдських цінностей, а отже, й до Шевченка. Він приходить у наш день. Але ми повинні йти в його час. Лише так між нами і ним глибшатиме взаєморозуміння. Творчість Шевченка стала духовною основою формування сучасної української нації. Для українців усіх наступних поколінь він став потужним джерелом національної свідомості, символом України.
Через сто п’ятдесят вагомих літ Читаємо Шевченків «Заповіт». Соборно жито засіваймо, Соборно правду пожинаймо, Соборно волю бережімо, Соборно славу вознесімо. Соборно чужого научаймось, Соборно й свого не цураймось, Соборно думу засіваймо, Соборно Бога в серці маймо.
