Прийменник — це службова частина мови, яка уточнює граматичне значення іменника і виражає зв'язки між словами в реченні.
За походженням прийменники поділяються на прості (первинні) і похідні (вторинні). До простих належать прийменники: в, до, від, у, з, за, над, під, при, про, через, без, для, по, серед.
Похідні прийменники: попід, навколо, спереду, поза, понад, перед, близько, посеред. Вони утворилися від інших частин мови і не використовуються як префікси дієслів.
За будовою прийменники поділяються на:
п р о с т і: в, у, до, на, з, за, під, перед і т. д.;
складні: з-за, з-між, з-над, з-поза, з-поміж, з-під, з-понад, поміж, проміж, заради, утворені сполученням двох або кількох простих прийменників;
складені: з метою, в галузі, під час, по лінії, поруч з, незалежно від, незважаючи на, відповідно до, у зв'язку з,
утворені з одного або двох прийменників, іменника з прийменником, прислівника з прийменником. їх ще називають прийменниковими зворотами.
|
