Віртуальний кабінет української мови та літератури - Деякі особливості використання займенників


Головна | Деякі особливості використання займенників | Реєстрація | Вхід
Ви увійшли як Гість | Група "Гості" | RSS   Субота, 10.12.2016, 02:04
Меню сайту
Категорії розділу
Нормативні документи [21]
Навчальні програми [8]
Календарні плани [19]
Розробки уроків [22]
Контролюючі роботи [10]
Бібліотека [9]
Документація кабінету [0]
Презентації, відеофрагменти, відеоуроки [3]
Робочі зошити учнів [1]
Дистанційне навчання [2]
Тести [4]
ЗНО [4]
ДПА [5]
Олімпіади, конкурси [21]
Позакласна робота [34]
Soft [0]
Атестаційні роботи вчителів [2]
Опорні конспекти [4]
Надіслати СМС
050,066,095,099
067,096,097,098
038, 069
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
З 15.09.2013 р.
Free counters!
Форма входу

Мова — це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. (О. Гончар)
 
Займенник — це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Своє конкретне лексичне значення займенник набуває лише в контексті, коли його співвідносять з певними частинами мови.
Так, особові, питально-відносні, заперечні, неозначені займенники можуть заступати іменник і в реченні відігравати роль підмета чи додатка.
Наприклад: я, ти, ніхто, ніщо тощо.
Присвійні, означальні й вказівні займенники частіше заступають прикметники й у реченні виконують роль означення.
Наприклад: наш, кожний, інший, такий, весь та ін.
За українською мовною традицією дійова особа в реченні, виражена займенником, стоїть переважно у називному відмінку, а не в орудному, як у російській мові.
Наприклад: Основну увагу ми звернули на виготовлення предметів широкого вжитку; Весь свій час вони зосередили на переробці високоякісних лаків та фарб.
Характерна ознака займенників — це те, що вони не зберігають, як правило, своєї основи в непрямих відмінках. І Цим вони відрізняються від інших частин мови, у яких основа залишається незмінною.
Наприклад: я — мене; ти — тебе; він — його: вона — її; ми — нас; ви — вас; вони — їх; хто— кого; що — чого.
Під час відмінювання змінюється й основа займенників: я —мені; ти — тобі; хто — кому; що — чим та ін.
Важливо пам'ятати, що в основі багатьох займенників відбувається чергування і, й, о —мій —мого, моєму; твій — твого, твоєму.
В особових займенниках третьої особи після прийменників у, до, біля, на тощо з'являється приставний приголосний н.
Наприклад: У нього є угода... До нас завітали представники... З ними укладена угода... тощо.
У діловому спілкуванні надається перевага використанню різних форм та розрядів займенників множини, зокрема особових.
Наприклад: ми запланували; ми підписали; нас повідомили; вони використали.
Слід зазначити, що російським прислівникам по-моєму, по-вашему, по-нашему в українській мові відповідають особові займенники, що стоять у знахідному відмінку з прийменником на.
Наприклад: На нашу думку; На ваш розсуд; Як на мене.

  
Пошук
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Пошук
Друзі сайту
 



Copyright NICO - Заболотний М. Г. © 2011-2016 рр.Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz